Ішов п’яний через цвинтар
Та згадував маму,
І ляпнувся, зазівавшись,
У свіженьку яму.
Повернувся вправо, вліво,
Мацонув руками.
— Гвалт! Рятуйте! — розкричався.
Витягайте з ями!!!
Мимо тупав по стежині
Хтось іще п’яніший.
— Держи, — кричить, — хвіст трубою
І носа не вішай!
З ями голос умоляє:
— Я ж тебе благаю…
Кинь мотузку! Тут же сиро!
Я ж тут замерзаю…
Верхній в яму заглядає:
— Що ти розходився?
Врізав дуба — спи спокійно!
Чого ж ти розрився?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Слонячий раціон
- Попередній вірш → Павло Глазовий – У Києві на Подолі
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)