Почнем питанням невеселу байку:
— Що знають кури про свою хазяйку
Вона приходить, як ота мара,
З гнізда яєчка їхні забира.
При тім мовчить або про щось мугиче
Кричить: — Киш-киш! —
або до себе кличе,
А там ножа з-під фартуха вийма,
Чикне разок — і курочки нема…
Перед страшною силою тією,
Що управляє небом і землею,
Отак і ми, як кури, живемо:
Гуляємо, сокочем, клюємо,
Весь час зі смертю
бавимося в жмурки
А знань про світ —
не більше, ніж у курки.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Савине горе
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Репліки
(Оцінок ще немає)