Павло Глазовий – Синок: Вірш

Оббивати чорним двері увійшло у моду.
А за тими за дверима сидить син народу.
У приймальні під стіною від вікна до входу
Натопталось щонайменше сорок душ наоду.
Раптом — брязь! — у телефоні задзижчала кнопка.
Син народу з кабінету вилетів, як пробка.
Підкотилася до ґанку дорога машина,
І помчався син народу до вищого сина.
Люди ждали-виглядали та й пішли додому.
Не діждалися в синочка сорок душ прийому.
Є такі, що на трибунах звуть себе синами.
А до крісел як дорвуться, то стають чинами.
А яка ж то осоружна бісова личина,
Що нікого знать не хоче, крім старшого чина!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Синок":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Синок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.