Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на «чотири» й «п’ять».
Хоче моїм табелем предків полякать.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Селище
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Чому масло дороге
(Оцінок ще немає)