Павло Глазовий – Таткова радість: Вірш

Татко хвалиться синочком: — Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає всіх тварин І звірів.—
Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.
— Що оце? — кива на зебру. — Це такі зирафи.
— А оце? — осла підносить.
— Це таке лосатко.
— А оце? — на мавпу тиче.
А оце мій татко!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Таткова радість":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Глазовий – Таткова радість: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.