Павло Глазовий – Таємниця: Вірш

Як пішли у баню митись молоді солдати,
Відпросивсь один єфрейтор цигарок узяти.
У ларку сидів привітний дядько сивочубий.
— Як там служиться, — питає, — голубе мій любий?
Послужив і я, синочку, у такому ж роді.
Скільки вас, таких орляток, числиться у взводі?
— Це, — розсердився єфрейтор, — наша таємниця,
І питати про подібне зовсім не годиться.
— Та хіба ж я, — каже дядько, — схожий на шпійона?
Я ж, синочку, з Борщагівки, а не з Пентагона. —
Цигарок розкрив коробку: — Забирай без плати.
По три штуки на солдата дозволяю взяти. —
А єфрейтор треться-мнеться: — Дивний це подарок.
Як по три, тоді давайте двісті сім цигарок.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Таємниця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Таємниця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.