Сидить п’яний в ресторані,
Злющий, як барбос.
Виделкою барабанить,
Кличе: — Сос! Сос! Сос!
Позбігалися до нього
Літні й молоді.
Бо ж мужчина шле сигнали,
Що він у біді.
— Ви недужі?
— Вам погано?
— Принести води?
— Може, викликати треба
Лікаря сюди?
П’яний встав та як торохне
Кулаком об миску:
— Що за глупі розговори?!
Я прошу сосиску…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Темнота
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Трагедія
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)