У столичнім зоопарку
Мавпа бігає по клітці,
Крутиться з розгону
І гукає до сусіда:
— Привіт Шимпанзону! —
А той пальцем кличе мавпу:
— Підійди близенько.
Не зви мене Шимпанзоном,
Бо я Шимпанзенко.
— Та який ти Шимпанзенко?
Дура в тебе мати!
Чого це ти раптом здумав
Ім’я поміняти? —
А той шепче: — Он прибили
Дощечку дубову
І мене перехрестили
На державну мову.
Засічи собі на носі:
За новим Законом
Я вже звуся Шимпанзенком,
А не Шимпанзоном.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Про хороший настрій
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Тонка натура
(Оцінок ще немає)