Павло Глазовий – Важка торба: Вірш

В сірій ватянці дідок вліз у електричку.
Під рукою він тримав торбу невеличку.
Почепивши свій багаж на гачок червоний,
Він на лавочку присів, стомлений і сонний
Раптом торба — тільки бух! Впала на підлогу
Поїзд гаркнув і спинивсь. Підняли тривогу
Залізничники кільцем діда оточили.
— Ви,— питають,— на стоп-кран торбу почепили?
Ви ж дорослий чоловік, думали б потроху.
Слава богу, живете в атомну епоху —
Дід підвівся і сказав:
— Що балакать з вами?
Ви ж не бачите отих, що сидять з мішками
А мені прийшли під ніс тикати епоху,
Що вагон вам поламав торбою гороху.