Павло Глазовий – Вечеря: Вірш

Почалась весна ясна, щедра та ще й мила.
Баба ввечері у сад вікна відчинила.
Дід умився, сів за стіл. Баба ставить їжу:
Глечик з кислим молоком і картоплю свіжу.
Та картопля — як вогонь! Дід очима блиска.
Стукнув-грюкнув — і в вікно полетіла миска.
Дід був добрий чоловік, та крутий на вдачу.
Страву їсти не любив надто вже гарячу.
Жаль картопельки старій, смажила ж на салі
Спересердя глек вона кинула ще далі.
Дід полаятись хотів, а тепер лиш мека.
— Ти навіщо у вікно викинула глека? —
Баба каже: — За вікном ясно світять зорі.
Я й подумала, що ти їстимеш надворі.