Йшли дівчата із кіно і вели розмову
Про графиню чарівну, дівчину чудову.
— Добре жити їй було, молодій дворянці!
Все розваги, та бали, та веселі танці.
— А в якім вона жила гарному палаці!
Щоб поставити такий, скільки треба праці…
— Хтось же стіни мурував, штукатурив зали.
— А в картині тих майстрів і не показали.—
Йшли дівчата із кіно збуджені, веселі.
Цокотіли каблучки по дзвінкій панелі.
І хотілося сказать:
— Дорогі дівчата!
Дочекаєтесь і ви радісного свята.
Скоро створять і про вас фільми кольорові.
Ви ж достойні більше всіх шани і любові.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Богомаз
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Важка торба
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)