Павло Глазовий – Віолета: Вірш

Ну й розумна ж Віолета,
Краля ясноока!
Ерудиція у неї
Ой же ж і широка!
Заговориш про поетів —
Зразу ж вірші чеше.
Запитаєш про спортсменів —
Просто іскри креше.
Про торгівлю заговориш —
Знає всі секрети.
Особливо ж побалакать
Любить про браслети,
Про кулони, медальйони,
Дорогі прикраси,
Про сапфіри, діаманти
І ясні алмази.
А звідкіль же Віолета
Знань таких набралась?
З чоловіком розлучившись,
Буйно розгулялась.
Був романчик незабутній
З молодим поетом,
Після того фіглі-міглі
З силачем-атлетом.
Ще були товарознавець
І директор бази,
Потім той, що у майстерні
Шліфував алмази.
Тож і вийшло: не кінчавши
Університету,
Ерудованою страшно
Стала Віолета.