Вихваляється у сквері
Чадом своїм тато:
— Ще й п’яти немає років,
А почав читати!
— Юринда,— промовив дядько,
Схожий на барило. —
Забивають баки змалку,
То й росте дурило.
Що ви крутите носами?
Раз кажу, то знаю.
Я з п’яти писать навчився,
З чотирьох читаю.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Дамочка-кияночка
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Делікатес
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)