Тільки й думає Мирон: що б його ще вкрасти?
— Дуб вози — дуб гризи,— повтори він часто.
На продбазі працював — крав ковбаси й сало,
З лісоскладу приволік дерева чимало.
На завод «Точмех» пішов — за старе узявся:
Крав деталі й інструмент і не попадався.
А коли штани купив, повні, широченні,
Став будильники ховать в потайні кишені.
Раз зайшов він в прохідну, голову задерши,
А будильник в штанях: — Дзень!
Дир-р-р! — біля вахтерші.
Тут Мирон як заірже до вахтерші Дусі:
— Відгадай-но, де дзвенить? У якому вусі?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – На суді
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Зозуля
(Оцінок ще немає)