На великім кораблі
Вороги зійшлися злі.
Не вітались, відвертались і мовчали, як німі.
Був один весь час на носі, другий — тільки на кормі.
Люта буря загула.
Потрощила всі вітрила,
Корабель переломила
І в безодню потягла.
А один з героїв наших руки вгору підійма:
— Гей, скажіть мені, що першим — ніс потоне чи корма? –
Капітан отвітив: — Ніс
Забере спочатку біс.—
Крикуна колотить трясця
І злоба трясе тупа:
— Ой яке, яке це щастя!
Подивитися удасться,
Як мій ворог потопа.
Хто в злобі осатаніє —
Це помічено давно,—
Той біді чужій радіє,
Хоч і сам іде на дно.
