Павло Глазовий – Закоханий чорт: Вірш

Закохався чорт рогатий
В гарну молодичку,
Яка мала чоловіка
Й доню невеличку.
Чоловік, уранці вставши,
Йде токарювати,
А чортяка крізь кватирку
Стриб собі до хати.
В нього очі темно-сині,
Кучерявий лобик.
Біля ніг у господині
Крутиться, як бобик.
Жінка каже: — Мий підлогу. —
Чорт покірно миє.
Жінка каже: — Ший сорочку. —
Чорт сідає й шиє.
Не устигне господиня
Вимовити слово,
Чорт крутнувся, обернувся —
І усе готово!
Дуже довго не вдавалось
Бідній господині
Загадати непосильне
Бісовій личині.
І придумала нарешті
Чортові задачку.
— На, — сказала, — цю авоську
І оцю троячку
То продуктів із базару
Принеси до хати,
Щоб могла сім’ю я ними
День прогодувати.
Вже й весна минула красна,
Потім літо й осінь,
А чортяка по базару
Вештається й досі.
Стало бісове поріддя
Лисе та погане.
Де не ткнеться, стільки просять,
Що аж вухо в’яне.
Так йому і не вдалося
Розв’язать задачку.
Чорта лисого там купиш
За одну троячку!