У суді про аліменти справу розбирають.
– Скільки з жінкою жили ви? – Панаса питають.
Той стоїть у гордій позі, крутить головою
І запитує нахабно:
– З чийою? З мойою? –
Молодий суддя скривився і насупив брови:
– Не з “мойою”, а з “моєю” . Не калічте мови. –
Тут Панас підбіг до столу, глянув на два боки
І шепнув судді тихенько:
– З вашою – два роки.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Запрошення
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Жених
(Оцінок ще немає)