Вірші класиків > Павло Глазовий: Вірші > Павло Глазовий – Заохочення

Павло Глазовий – Заохочення: Вірш

Укусив когось барбос. Кров тече із рани.
Потерпілий закричав, збіглись горожани.
— Та чого ж ти ловиш гав? Ти ж умреш від сказу!
Обмочити кров’ю хліб треба було зразу
І обмочений шматок викинути псові.
А укушений сичить: — Цитьте, безголові!
Це якщо від сказу так треба лікуватись,
То ще важче від собак буде відбиватись.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Павло Глазовий
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Заохочення":

Читати схожі вірші:

  1. Павло Глазовий – Екскурсія
  2. Павло Глазовий – Гуля
  3. Павло Глазовий – Жіночі права
  4. Павло Глазовий – Застаріла Приказка
  5. Павло Глазовий – Електронна музика
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Глазовий – Заохочення: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.