Укусив когось барбос. Кров тече із рани.
Потерпілий закричав, збіглись горожани.
— Та чого ж ти ловиш гав? Ти ж умреш від сказу!
Обмочити кров’ю хліб треба було зразу
І обмочений шматок викинути псові.
А укушений сичить: — Цитьте, безголові!
Це якщо від сказу так треба лікуватись,
То ще важче від собак буде відбиватись.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Запорожці
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Гнат Підсака
(Оцінок ще немає)