— Ти чого так зажурилась? —
Запитав старий стару.
— Ох, узнати б, де те місце,
На якому я умру… —
Дід скривився: — Що за користь
Від знаття була б того?
— Знала б місце, — каже баба, —
То обходила б його.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Залізний характер
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Клопіт
(Оцінок ще немає)