Павло Глазовий – Жіночі права: Вірш

Подивилась телевізор баба проти ночі
Та й пустилась міркувати про права жіночі:
— Ось узяти б хоч артистів. Все ж то славні люди,
А й між ними рівноправ’я не було й не буде.
Як артист ото на сцену поспівать виходить,
За собою молоденьку жіночку виводить.
Тільки публіка затихне, темно стане в залі,
Жінка сяде й починає грати на роялі.
Він же вклониться легенько, стане і співає,
І не дивиться на неї, мов її немає.
Люди плещуть у долоні, ей же ей, як діти.
Тичуть в руки і під руки співакові квіти…
А як добре все обдумать, вийде правда чиста,
Що на квіти в жінки права більше, ніж в артиста.
Скільки клавішів у неї! Всі ж то треба знати:
По якому пальцем бити, а який минати.
Так вона встає й тікає зразу ж за кулісу.