Павло Глазовий – Зозуля: Вірш

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.
Теща зразу ж причепилась і давай пилять:
— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!
Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я?
Як субота — за рушницю і побрів у ліс…—
Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.
— Це мене? — жахнулась теща.— Знай же людоїд,
Я ще житиму на світі двадцять дев’ять літ.
— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.
— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.
Закувала божа птиця у садку у нас
І мені «ку-ку» сказала двадцять дев’ять раз.—
Це почувши, зять рушницю як хапне свою.
— Де вона, та клята птиця? Я її уб’ю!