Колись мулла у мечеті
Сказав: — Мусульмани!
Хто не мириться з жоною, —
Хай з підлоги встане.
Повставали, не гаючись,
Аллахові діти.
Тільки один на підлозі
Лишився сидіти.
— Поклоніться цьому мужу,
Мусульмани щирі!
Він з дружиною єдиний
Вміє жити в мирі.
Той бурчить: — Та я б схопився
Перший із підлоги,
Якби жінка не побила
Ломакою ноги…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Тіснота
- Попередній вірш → Анатолій Мойсієнко – І розхитано меви
(Оцінок ще немає)