Всі жита грозою збило;
Полягла трава…
Стихла буря: ясно, мило;
Поле ожива.
Так і наша хмура доля…
Прогудуть громи —
І зітхнем ми, збувшись горя,
Повними грудьми!
- Наступний вірш → Павло Грабовський – Доки сонця, доки світу
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Допусти
(Оцінок ще немає)