На хвилю б тільки збутись туги,
З неволі виглянуть на світ,
Спинить тяжке чуття недуги,
Украйні кинути привіт!
Як гірко трупом почуватись,
Безслідним полум’ям згоріть,
До жизні-праці марно рватись,
Душі коханої не здріть!
- Наступний вірш → Павло Грабовський – Чим би стала ти, коханочко
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Хто про все те віда
(Оцінок ще немає)