Красно при долині
Квітонька цвіла,
Та до кіс дівчині
Мати заплела.
Гордо чарівниця
Вродою пиша:
Чиста, як зірниця,
Молода душа.
Хай же сліз не баче,
Сяє-розцвіта,
Доки згине, наче
Квітонька ота!
- Наступний вірш → Павло Грабовський – Козакові
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Краще
(Оцінок ще немає)