Прощайся з ясною красою,
Бо вже заходять косарі;
Зайшли — поникла під косою,
Зів’яла ранком на зорі.
Ронивши слізку, посихаєш,-
Беруть на образи святі;
Ти все жива; благоухаєш
На кипарисному хресті!
- Наступний вірш → Павло Грабовський – Золото
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Козакові
(Оцінок ще немає)