Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої,-
Вже більше, мабуть, не знайти.
Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз зустрінеш ненароком —
Навіки долю озарить!
- Наступний вірш → Павло Грабовський – До матері
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Я не співець чудовної природи
(Оцінок ще немає)