Зривається буря від краю до краю,
Бурхочуть навколо вали;
Погнулася щогла… Дарма позираю
Вперед непроглядної мли.
Ні променя навіть, ні гуку людського,
Реве лишень вітер водно,
Скажено запліскує човна гибкого…
Набачив я згубу давно.
Хвилина — і стану я жертвою моря,
Без духу поляжу на дні…
Немає рятунку… не буде… хоч зоря
Заблимала вже вдалині!
