Не кажи, що без кохання
Твої літа проминуть,
Що дівчачі почування
Марно в серденьку заснуть…
Що пригоди, смутки, втрати
Тобі випали самі,
Що твій жереб — помирати
В душній каторжній тюрмі.
Все минеться, пташко мила!
Слізьми горя не залить…
Чарівницька якась сила
У душі твоїй горить.
Всього маєш ти багато…
А труйні голки вінця?
Покохають тебе свято,
Покохають без кінця!
