Тхне благодаттю круг мене,
Квітом усе розцвіло…
Як чарівничо зелене
Наше убоге село!
Легко,— ні суму, ні болю;
Ніби душа ожива,
Простір, пануючу волю
Збуджена грудь почува.
Кожне, здається, радіє;
Любо щебечуть пташки…
Знов ти мигнула, надіє,
Сил надала здалеки!
Пестять обійми кохані
Серце любов’ю мені…
Все ж те верзлося в омані,
Все те я бачив у сні.
