Обох нас, орле стервоїдний,
Знажає поле боротьби:
Рвемо у других шмат послідній,
Жаги нікчемної раби.
Та чом не в мене твої крила?
Я полинув би вище хмар:
Тут кров злочинства землю вкрила,
Скрізь повно слів, в повітрі — вар!
Де б не поглянув — боже! — всюди
Слід жертв, загублених дарма;
Не змовк стон тіней,— рвуться груди;
Нищаву смертю обійма.
О, браття серби, — гірко плачуі
Свята надія геть зника… Все кров та кров…
Між нами — бачу,
Червона річка протіка!
