Що ні хвилину,
Скутий журбою,
Серденьком лину
Я за тобою.
Думоньку-мрію
Марно кохаю,
Тяжко болію,
Тихо зітхаю.
Тільки зирнути,
Радо заплакать,
Раз пригорнути,
Раз побалакать…
Біль дужч діймає,
Турботу буде…
Тебе немає,
Тебе не буде!
- Наступний вірш → Павло Грабовський – До українців (Українці, браття милі)
- Попередній вірш → Павло Грабовський – До… (Ярмо важуче)
(Оцінок ще немає)