Розтьохкався соловейко
На калиноньці;
Щось не спиться серед ночі
Сиротиноньці.
“Розваж, розвій, соловейку,
Мою тугоньку;
Чи забуду прикру людську
Я наругоньку?
Чи судилось мені мати
Свою квітоньку,
Чи тинятись вік по наймах,
Серед світоньку?
Чи знайду я коли-небудь
Власну доленьку,
Чи все тягти чуже ярмо
Та неволеньку?”
Тьохка, плаче соловейко
На калиноньці,
Та не знає дати ради
Сиротиноньці.
