Павло Грабовський – Сироти (Сердешні діти): Вірш

Сердешні діти… батька взято;
Смерть несподівано прийшла…
Пекельний Ірод справив свято,
Пир людожерності та зла.

Не поборов страшної муки
Борець хоробрий: все хотів
Знять догори ослаблі руки,
Востаннє стати на катів.

Сердешні діти… вам байдуже;
Ви усміхались, дивлячись,
Як ваша ненька рідна туже,
Слізьми безрадісно ллючись.

Бо ви не знали… Діти, діти!
Так тіштесь, доки ростете…
Чи довго на світ вам глядіти?
Як батько, може, помрете!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Грабовський – Сироти (Сердешні діти)":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Грабовський – Сироти (Сердешні діти): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.