Все — і постать, і убрання,
І словечко завжди влад —
Виклика зачарування;
Кожен хвалить, кожен рад.
Слава сиплеться стоусто,
Скрізь вигукує луна…
Тільки в серці — пусто, пусто,
Хоть би думонька одна.
- Наступний вірш → Павло Грабовський – Вороги
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Гаряче душа молилась
(Оцінок ще немає)