Павло Грабовський – Виклик: Вірш

Кругом неволя… гаснуть очі,-
Чого не бачили вони?
Мов той густий серпанок ночі
Повис над миром восени.

Не рушить нас кайдан, ні страта,
На все ми соромно — німі;
Освітній [1] брат сліпого брата
Гнітить і досі ще в ярмі.
Святий завіт, одвіку божий,
Занапастили, все в крові…
Коли ж постане месник можий [2]
На ті злочинства світові?

______________

[1] — Освітній — освічений.
[2] — Можий (можний) — сильний, могутній.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Грабовський – Виклик":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Грабовський – Виклик: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.