Павло Грабовський – Як умру, то не згрібайте: Вірш

Як умру, то не згрібайте
Землі наді мною,
А засипте в чистім полі
Свіжою травою.

В головах щоб зеленіли
Явір та тичина,
А в ногах — на спомин людям
Червона калина.

Прийде дівчина-голубка
На мою могилу,
Тихо сяде під калину,
Здйхне через силу.

І згада про мене з сумом
Серденько гаряче,
Наді мною, сиротою,
Нищечком поплаче.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Грабовський – Як умру, то не згрібайте":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Грабовський – Як умру, то не згрібайте: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.