Павло Коломієць – Караван: Вірш

В алеях міста глибиною ліній
проходить караван пустині
ліниво коливаються тюрбани золоті
боками п’яними хитаються верблюди
тюрбани: золоті від сонця
жовч кораблів: піском пустині
рожевий захід кидає гарячий блиск
на скло фасадів
і розбивається в асфальтах
десь долиною гасне – згасне
к
а
р
а
в
а
н
в
е
р
б
л
ю
д
і
в

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Коломієць – Караван":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Коломієць – Караван: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.