Жаль мені хвиль, що ніколи
не сплинуть
На океані.
Зор мені жаль, що в безмежностях
гинуть,
Долі незнані.
Жаль мені дум, що в душевних
темницях
Тліють-нудяться.
Снів мені жаль, що могли б пересниться
І не присняться.
Жаль-мені рим, що під галас буденний
Квилять безлунно.
Сил мені жаль, що в мені і круг мене
Сховані трунно.
- Наступний вірш → Павло Савченко – Жар-птиця
- Попередній вірш → Павло Савченко – Вечір
(Оцінок ще немає)