На першім плетиві осінніх павутинок
Тремтить останній промінь літа.
Я доснував уже старий спочинок,
Новим рука моя зігріта.
З нового прядива, із льону листопада
Сную починок я незримий.
Душа поета кожній зміні рада,
Бо кожна зміна родить рими.
- Наступний вірш → Павло Савченко – Ноктюрн
- Попередній вірш → Павло Савченко – По блакиті
(Оцінок ще немає)