Гаснуть, никнуть ясні спиці
Золотої колісниці.
Зачиняються ворота,
Замикаються замки.
Раді жебрать, ради бога,
Йдуть черниці по дорогах —
В саму стелю небозвода
Підняли свої свічки.
Я ловлю останні блиски
Колісничої колиски.
Обминаю чорношатих
І ховаюся від них.
А тому, хто кине докір,
Що скупий я і жорстокий,—
Доведеться завтра взнати
Про помилку і про гріх.
- Наступний вірш → Павло Савченко – Мій жаль
- Попередній вірш → Павло Савченко – Жаль
(Оцінок ще немає)