Крапнув щось дощ — і всі асфальти
у висипному
тифі…
Молодий новеліст: — не хочу, не можу писати!
Місто гнітить, життя нервує.
Я мовчав. Поблизу десь бомба…
— Якби отак, знаєте, на село. Скупатись,
по росі
походити.
“Бий саботажника!” — прочитав я на ‘дному
з плакатів.
А за ними старчихи,
простягаючи руки. —
Антистрофа
Трава росте, де захоче. Вітер шпурляє
в калюжу
наказ про мобілізацію. Молочка! —
плаче ди-
тина, а тут же й хліба за душею нема.
Хто скаже: що єсть контрреволюція?
