Павло Тичина – Мадонно моя: Вірш

I

Мадонно моя, Пренепорочна Маріє,
прославлена в віках!
На наших самотних вівтарях
лиш вітер віє…

Пройди над нами з омофором,
заридай над селом. —
Уже ми Тобі ані піснь, ні псалом
не воспоєм диким хором.

— Жона відважна, діва гріховна
гряде до нас.
Нагая — без одежі, без прикрас —
чарує, мов та рожа повна.

Схились, Мадонно, на причілок
останньої хати в селі.
Усміхнись — і піди собі геть по ріллі,
одганяючись од куль, як од пчілок…

II

Вже славлять, співають
нове ім’я.
(Ave, Maria,
Калино моя!)

Іде і сміється:
життя! квіток!
Сонце на скрипку,
хмарки у танок.

На бедрах, як струнах,
лежить рука.
Здрастуй, дівчино, —
Чия ж ти така?

Скажу — не скажу я:
усіх, твоя…
(Ave, Maria,
Калино моя!)

III

Мадонно моя, Мати Пречиста,
мій Цвіте Голубий!
Вступає в вік новий
душа чиста.

Замість лелії рожу
цілують уста.
А все ж, як Петро від Христа,
відректися від Тебе не можу.

Із ким тепер, в яку годину
молодий відмолодюсь?
Невже ж ні раз не помолюсь
за моє кохання, за людину?

Дзвенить залізо. Мовчать бетони.
За літами літа.
Брини ж у серці, Мріє Золота,
на різні тони…

IV

Не з каменю, не з мармору —
з простого заліза.
— Ніжна, відважна,
о де ж твій хітон?

Де риза злототканая,
скорбні твої очі? —
Струнна осанна,
волошковий тон.

До ночі працюватимем
в полі, як у храмі.
Спій — наливайся,
житам в унісон!

З піснями, з поцілунками
стрінуть нас мадонни.
Пізній… залізний…
над персами сон…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Тичина – Мадонно моя":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Тичина – Мадонно моя: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.