Коли йде дві струнких дівчині — ще й мак
червоний в косах —
— десь далеко! молоді планети!
Пливуть. Струнчать. Атоми утоми — на світ,
у світ із тьми! Танцюють, куряву збивають…
Сонця
стають у коло. А від них майви
по всесвіту всьому.
Дві дівчині.
Антистрофа
Налила голодним дітям молока, —
сама сіла та й
задумалась…
А по гладишці, мов з очей незрячих,
сльози по-
котились. Одна швидше, вперед. А
друга,
мов знехотя,
за нею,
слідом…
Дві дівчині.
