Вірші класиків > Павло Тичина: Вірші > Павло Тичина – З кохання плакав я, ридав

Павло Тичина – З кохання плакав я, ридав: Вірш

З кохання плакав я, ридав.
(Над бором хмари муром!)
Той плач між нею, мною став —
(Мармуровим муром…)

Пливуть молитви угорі.
(Вернися з сміхом-дзвоном!)
Спадає лист на вівтарі —
(Кучерявим дзвоном…)

Уже десь випали сніги.
(Над бором хмари муром!)
Розбиті ніжні вороги —
(Мармуровим муром…)

Самотна ти, самотний я.
(Весна! — світанок! — вишня!)
Обсипалась душа твоя —
(Вранішня вишня…)

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Павло Тичина
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Тичина – З кохання плакав я, ридав":

Читати схожі вірші:

  1. Павло Тичина – Весна (З Баратинського)
  2. Павло Тичина – Хор Лісових Дзвіночків
  3. Павло Тичина – О, панно Інно, панно Інно
  4. Павло Тичина – Я стою на кручі
  5. Павло Тичина – Лю
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Тичина – З кохання плакав я, ридав: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.