Червоні маки, вечір, річка,
Дубів, розплескані листи,
Я задивлявся на смерічку,
Але в очах стояла ти.
Пливла з долини прохолода,
Із запашним диханням трав.
Ніс Коропець грайливі води,
Я ж зачарований стояв.
Неначе все заграло цвітом,
З розливним співом солов’я.
Забилось в грудях давнє літо,
Й далека молодість моя.
Пливли слова твої огневі.
О, не слова то, а пісні,
Як пелюстки жоржин рожеві
На серце падали мені.
І я буду їх нести, нести,
Сплітати з них пісень вінки,
Через негодн, через весни,
Як теплий спогад крізь роки.
О, плескіт хвиль!
Вечірня клечінь,
І запах трав із чебрецем…
Скажи, як позабути вечір,
Над тихим, тихим Коропцем?
- Наступний вірш → Оксана Сенатович – Крутить жорна Коропець
- Попередній вірш → Марія Чумарна – Золота Липа
(Оцінок ще немає)