Петро Гулак-Артемовський – Ну, вже таки: Вірш

Истязал еси беззаконие мое и грехи моя изследил еси. Руцо твои сотвористе мя и создаете мя; потом же, преложив, поразил мя еси.
Иова, кн. 1

1

Ну, вже таки
Далась взнаки
Мені та Галка Біла!
Мов чиряки
На печінки,
Отак притьмом і сіла!

2

Було, всі дні
На черені
Пряжусь та позіхаю,
То шість разів
До пирогів
Із печі я злізаю.

3

Ряди-в-годи
До бороди,
Було, доходить діло…
От розскубеш,
В жмені помнеш,
Та й вп’ять у просо сміло!

4

Було, й сопеш,
Було, й хропеш,-
І нікому — й байдуже!
Так, отже, бач:
Хоч сядь та й плач,-
От, треба Галки дуже!

5

Звізду прислав.
Та й наказав,
Щоб щодня я голився.
Перину слав,
Пику вмивав
І щодня б чепурився!

6

Ой! Він мене
З світу зжене
Московською пенею!
Оце біда
Ота звізда,
Нехай там госпідь з нею!

7

Ну й схаменусь,
І підголюсь:
Чого там розходився?
Та я ж під час
На місяць раз
І без того голився!

8

Тілько не лайсь
Та не знущайсь,
Бо кепська вийде справа,
Як зашморгнусь
Та й удавлюсь
Стрічкою Станіслава!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Петро Гулак-Артемовський – Ну, вже таки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Петро Гулак-Артемовський – Ну, вже таки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.