Балада
Вода шумить!.. вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і примовля:
“Ловіться, рибочки, великі і маленькі!”
Що рибка смик — то серце тьох!..
Серденько щось Рибалочці віщує:
Чи то тугу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?.. не зна він, — а сумує!
Сумує він, — аж ось реве,
Аж ось гуде, — і хвиля утікає!..
Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе
І косу зчісує, і брівками моргає!..
Вона й морга, вона й співа:
“Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,
На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
Коли б ти знав, як Рибалкам
У морі жить із рибками гарненько,
Ти б сам пірнув на дно к линам
І парубоцькеє оддав би нам серденько!
Ти ж бачиш сам, — не скажеш: ні —
Як сонечко і місяць червоненький
Хлюпощуться у нас в воді на дні
І із води на світ виходять веселенькі!
Ти ж бачив сам, як в темну ніч
Блищать у нас зіроньки під водою;
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, —
Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!
Зирни сюди!.. чи се ж вода?..
Се дзеркало, — глянь на свою уроду!..
Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!”
Вода шумить!.. вода гуде…
І ніженьки по кісточки займає!..
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!..
Вона ж морга, вона й співа…
Гульк!.. приснули на синім морі скалки!..
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..
І більше вже нігде не бачили Рибалки!
Аналіз балади “Рибалка” Гулака-Артемовського
Поет дошевченківської доби Петро Гулак-Артемовський значною мірою орієнтувався на європейську поезію і творчість. Це повʼязано з тим, що він багато грецької та європейської літератури перекладає і переспівує. Балада «Рибалка», яку сам автор класифікував як «малоросійська», цілком вписується у загальноєвропейські літературні тенденції, тогочасними ознаками яких є:
- Роздуми про моральні цінності;
- Демонстрація самотності людини у цьому світі;
- Містичні моменти;
- Єднання людини з природою і одночасне протиставлення головних героїв природним стихіям.
Головна ідея твору ‒ туга рибалки за коханням і страх самотності можуть спровокувати людину на рішучі і не завжди обдумані кроки.
Сюжет балади лінійний. Рибалка на березі ловить рибу і бачить у воді русалку (завʼязка). Русалка дорікає чоловіку, що він винищує її рід і закликає іти з нею під воду і жити у підводному царстві «як брат з сестрою». Рибалка йде під воду (кульмінація) ‒ і з тих пір його ніхто більше не бачив (розвʼязка).
Персонажі описані скупо. Про рибалку сказано, що він тужив за коханням, найімовірніше, це значило, що він втомився від самотності. Ні майнового стану, ні зовнішності рибалки не описано, зазначено лише, що він молодий, а відповідно ‒ наївний і недосвідчений.
Натомість русалка описана детальніше й показана грайливою красунею. Не можна сказати, що образ взятий з українського фольклору, де русалки ‒ нехрещені діти чи дівчата-потопельниці. Вона є родичкою риб, тож, найімовірніше, образ взятий з європейської літератури й міфології. Цікаво, що вона проявляє не стільки симпатію до рибалки, якому вона пропонує все-таки не кохання, а жити «як брат з сестрою», скільки турботу про риб, яких рибалка винищує. Тож виникає питання ‒ чи не втопила вона юного і зачудованого її красою рибалку просто для того, щоб риби були у безпеці?
У баладі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «парубоцькеє», «темна», «зрадний», «червоненький», «молоденький»;
- Повтори ‒ «рибалка молоденький»;
- Персоніфікація ‒ «вода гуля», «серденько… віщує»;
- Метафора ‒ «оддав серденько».
У творі використано багато зменшувально-пестливих форм ‒ «молоденький», «брівки», «гарненько», «зіроньки». Це підкреслює улесливість русалки.
Наявність вигуків ‒ «гульк!», «хлюп», «тьох!» надає сюжету динамічності.
Балада насичена образами різного плану ‒ візуальними (сонце, місяць, зірки), звуковими (вода реве, русалка співає), тактильними (вода піднімається по ногах рибалки по мірі того, як він заходить у річку). Це створює у читача ефект співпереживання.
