Сидить Петро у Полтаві
В стані з поштарями;
Тепер Петро наш не в славі,
Вже не з панночками!
Колись, було, як забряжчить
В браму у будинку,
Так пані Засс і закричить:
“Мерщій горілки з шинку!
Тягніть Петра на вечерю,
Любії дівчата,
Ставте на стіл ви тетерю
Та ріжте курчата!”
Тепер Петро у Полтаві
В стані з поштарями;
Тепер Петро вже не в славі —
Годі з панночками!
- Наступний вірш → Петро Гулак-Артемовський – Рибка
- Попередній вірш → Петро Гулак-Артемовський – Совет султану
(Оцінок ще немає)