Як тільки задзвонять чотири годинки,
Так ми й шморгнемо в високії будинки
Та любих панночок
Засадим до книжок:
Нехай гуртом голосять
Та хоч борщу Петрові просять.
- Наступний вірш → Петро Гулак-Артемовський – Чого ж мені журитися
- Попередній вірш → Амвросій Метлинський – Сирітка
(Оцінок ще немає)